Пам’яті духовного наставника
Час не стоїть на місці… Змінюються пори року, після зимових холодів приходить весна, оживає природа, яка надихає людину творити, діяти. Далі осінь… Багряна, з жовтолистом, першовереснем, дощами, які дають час на роздуми…
П’ятнадцяте вересня минулого року було трагічним для кожного з нас, хто знав, спілкувався і просто жив з ним, нині покійним Благочинним Дубровицького району, настоятелем Свято-Миколаївської церкви, митрофорним протоієреєм, отцем Федором.
Він прожив непросте життя, частина якого пройшла в радянські часи, коли забороняли проповідувати Слово Боже, а отець Федір висвячував церкви, хрестив дітей, санував священиків, лікував людські душі, був духовним наставником нас, дубровичан.
Починаючи з 2002 року і до кінця своїх земних днів, він благословляв на розвиток учнів та педагогів Дубровицького ліцею. Першого вересня, на Посвяту в ліцеїсти, в день Святого Миколая, під час фестивалю «Ми – талановиті», Різдвяної коляди, Пасхального тижня, Свята творчості, Останнього дзвоника та випускного вечора завжди з нами був духовний наставник – отець Федір. Ми спільно будували траєкторію життя нашого закладу, відзначали пам’ятні дати, раділи успіхам, приймали поразки, які гартували міць наступних перемог. Останнім спільним святом для ліцеїстів та отця Федора став заснований ним особисто фестиваль колядок та щедрівок «Різдвяні передзвони». Це милозвуччя колядного дзвіночка та напутні слова залишилися назавжди у серцях присутніх як пам’ять про людину, світлу, оптимістичну, з вірою в серці, бажанням творити добро…
Минув рік від дня смерті отця Федора. Тож молімося разом за спасіння душі його, бо лише щира молитва є єдиним зверненням до Бога. Нехай світла пам’ять про духовного наставника буде вічною.
Володимир Кушнір
