Василь Сухомлинський писав: «Людина була і завжди залишається сином природи, і те, що ріднить її з природою, повинно використовуватися для її прилучення до багатств духовної культури». Видатний педагог розглядав мислення не тільки як наукове поняття, а й як процес пізнання. На початкових етапах розвитку мислення однією з форм пізнавальної діяльності є слово, «через слово педагог бачить, як підходить дитина до живого джерела мислення – природи».
У процесі проведення уроків серед природи Василь Олександрович наголошував на тому, що «слово народжується в спілкуванні дитини з природою». Саме таким шляхом він намагався навчити учнів пізнавати й розуміти життя природи. На основі власних відчуттів школярів педагог доносив до них необхідні знання про дерева, квіти, листочки, трави, природні явища. Під час таких уроків діти милувалися степом, прислухалися до шуму дерев, співу птахів.
Кожен з них відчував навколишній світ по-своєму. Результатом цього було народження думки, оскільки, як стверджував В. Сухомлинський, «краса природи – це могутнє джерело енергії думки». Саме у процесі такого сприйняття світу у свідомості учнів формуються знання про конкретні предмети, явища, процеси, події.
Ось такі «уроки милування» протягом навчального року, в міру можливостей, проводили вчителі кафедри природничих дисциплін: Любов Жакун, Наталія Пінчук, Олена Батан. За ними вирушили у світ природи вчителі початкових класів Руслана Драка, Марія Деркач; вчителі англійської мови Світлана Коркош, Яна Таборовець, математики- Ольга Хомич та інші.
