День пам’яті жертв політичних репресій
День пам’яті жертв політичних репресій — щорічний національний
пам’ятний день в Україні, що припадає на третю неділю травня.
Відзначається згідно з Указом Президента від 21 травня 2007 року з метою
вшанування пам’яті жертв політичних репресій комуністичного режиму.
Кількість жертв політичних репресій в Україні досі неможливо
підрахувати. Десятки тисяч людей було розстріляно, сотні тисяч пройшли
в’язниці, заслання, табори, примусово проходили психіатричне лікування.
Через терор і репресії пройшли усі верстви українського населення: від
наукової та творчої інтелігенції до селян.
Одним із символів тих подій став Биківнянський ліс під Києвом. Це
найбільше в Україні місце масових поховань жертв комуністичних
політичних репресій. За різними даними, свій останній спочинок тут знайшли
від 15 до понад 100 тисяч осіб, закатованих під час допитів або ж
розстріляних у позасудовому порядку органами НКВД у Києві.
Історична довідка
За період «Великого терору» на території УРСР було засуджено 198918
осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до
в`язниць та виправно-трудових таборів (інші заходи покарання охоплювали
менше 1 %, звільнено було тільки 0,3 %).
Масові репресивні операції у 1937–1938 роках, за задумом
Сталіна, мали завершити двадцятилітню боротьбу з «соціально-ворожими
елементами», упокорити населення шляхом масового терору, утвердити
авторитарний стиль керівництва та здійснити «кадрову революцію».
Підставою для розгортання терору була теза Сталіна про загострення
класової боротьби в міру успіхів соціалістичного будівництва.
Офіційно початком «Великого терору» став оперативний наказ НКВД
СРСР №00447 «Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та
інших антирадянських елементів» від 30 липня 1937 року, затверджений
політбюро ЦК ВКП(б) 31 липня 1937 року. Проте наявні документи НКВД
(накази, листування, телеграфи) свідчать, що масові репресії готувалися
заздалегідь, а наказом їх лише формалізували.
Наказом №00447 упроваджувалися ліміти (плани) на покарання громадян.
Вироки за І-ю категорією означали «розстріл», за ІІ-ю категорією – на
ув’язнення в таборах ГУЛАГ (рос: Главное управление лагерей) НКВД
СРСР. Якщо первинний ліміт для УРСР за І категорією становив 26150 осіб,
то у січні 1938 року він був збільшений до 83122 осіб. Із проханням про
додаткові ліміти в Москву неодноразово зверталися наркоми внутрішніх
справ УРСР Ізраїль Леплевський та Олександр Успенський.
Незаконність Великого терору визнали ще за часів СРСР після смерті
Сталіна, коли в роки «відлиги» провели часткову реабілітацію
репресованих. Реабілітаційні процеси другої половини 1950-х – початку
1960-х років мали обмежений характер. Більшість громадян, засуджених за
політичними звинуваченнями, не отримали повної реабілітації, а їхні права
не були повністю відновлені.
Вражаючі факти про «Великий терор» в Україні
- Биківнянське поховання жертв сталінських репресій є одним із найбільших
на території України. Вже встановлено імена понад 19 тисяч розстріляних
громадян. - Інші місця масових поховань жертв «Великого терору» політичних
репресій 1937–1938 років – Рутченкове поле (Донецьк), район Парку
культури та відпочинку (Вінниця), П’ятихатки (Харків), Католицьке
кладовище (Умань), Єврейський цвинтар (Черкаси), село Халявин
(Чернігівщина), Другий християнський цвинтар (Одеса), 9-й км Запорізького
шосе (Дніпро). У Західній Україні після 1939 року також з’явились місця
масових поховань, зокрема урочище Дем’янів лаз (Івано-Франківськ),
урочище Саліна (Львівська область), Тюрма на Лонцького (Львів). - Найкривавіша ніч у Києві – 19 травня 1938 року, коли у в’язницях НКВД
було розстріляно 563 людини.
Як знайти інформацію про репресовану особу
Допомогти в пошуку інформації про репресованих може відеолекція
«Репресовані родичі» проекту «Суспільний університет» на UA:Перший
(https://youtu.be/6aKNQ6-6orw). Також корисною буде книга «Право на
правду. Практичний порадник із доступу до архівів»
(http://www.cdvr.org.ua/node/3185). Ці матеріали містять перелік установ та
ресурсів, до яких варто звертатися, їхні контакти, зразки заяв, алгоритм дій,
знайомлять з відповідним законодавством, описують практику доступу до
архівів комуністичних спецслужб в Україні і за кордоном, а також надають
відповіді на найпоширеніші запитання.
Кафедра суспільно-гуманітарних дисциплін
