Моделююча технологія

Акмеологічною основою моделюючих технологій є забезпечення переходу від пізнавальних ситуацій до потреби в знаннях та їх практичного застосування.

Важливою особливістю їх застосування можна вважати їхню універсальність, тобто придатність до використання при викладанні будь-якого предмета.

Ще однією особливістю є розвивальний характер моделюючих технологій, який проявляється у специфічних способах навчання, що сприяють включенню внутрішнього механізму особистісного розвитку учнів, їхніх інтелектуальних здібностей і вольових рис.

Одним з ключових моментів моделюючих технологій можна вважати гру. Саме у грі  формуються такі особистісні характеристики та здібності, які мають бути притаманні успішній людині:

· уміння брати на себе відповідальність за учасників та результати діяльності;

· здатність досягати поставленої мети за умови швидких змін обставин і ситуацій;

· уміння розв’язувати певні проблеми, які виникають у процесі спілкування;

· здатність переносити набуті в результаті знання та уміння в реальні життєві ситуації.

Гра – це “дитина праці”. Дитина, спостерігаючи за діяльністю дорослих, переносить її в гру. Граючи, дитина приймає на себе соціальну функцію дорослого та відтворює її у власних діях. Гра є найстарішою і, можливо, найуніверсальнішою формою навчання всіх.

             Дидактична гра має на меті досягнення визначених учителем педагогічних цілей, характери­зується активністю, динаміч­ністю, емоційністю, колективністю, проблемністю, самостійністю, змагальністю пізнавальної діяльності уч­нів. Особливо слід відзначи­ти таку рису дидактичної гри,  як емоційність, адже саме включення емоцій веде до максимальної активізації пізнавальної діяльності.

       Дуже важливою характеристикою гри є активізація мотивації учнів до навчання, яка дає можливість у легкій ігровій формі вивчати основні положення дисциплін, що досить важко сприймаються при вивченні традиційними методами.

Безумовним позитивним моментом використання моделюючих технологій є можливість впливати на емоційну сферу особистості учнів. Таких можливостей немає в жодному іншому підході до навчання.

          Продуктивне навчання (Productive Learning) як цілісна концепція виникла порівняно нещодавно. Першим освітнім проектом, який пов’язують з продуктивним навчанням, була програма нью-йоркської школи „City-as-School” («Місто-як-школа», або «Школа без стін»), що виникла на початку 70-х років. Основна мета полягала  у створенні освітньої системи, яка б забезпечила одержання загальної професійної освіти та адаптацію особистості до нових соціально-економічних умов.

        Сьогодні послідовне утвердження нових принципів навчання активно здійснюється Міжнародною асоціацією  продуктивних шкіл (International Network of Productive Learning Projects – INEPS), яка об’єднує понад 60 колективних проектів та індивідуальних членів у 20-ти країнах, що в свою чергу є національними мережами продуктивних шкіл. Проекти адресовані 15-17-літнім учням, які не приймають традиційну школу. Головною відмінністю навчання у таких школах від масових є інтеграція самостійної освітньої діяльності учня та діяльності на різноманітних реальних робочих місцях, якій віддається більше половини загального часу навчання. Отже, продуктивне навчання – це освітній процес, що призводить до розвитку ролі особистості в соціумі одночасно із змінами  в самому соціумі. Цей процес реалізується у вигляді маршруту, орієнтованого на одержання продукту в ситуаціях реального життя за допомогою групового освітнього досвіду, набуття та осмислення якого полегшується участю педагогів.

   Кількість шкіл продуктивного навчання як альтернативних в різних країнах дедалі збільшується, але оскільки на сьогоднішній момент до проекту долучаються і загальноосвітні школи, одним з можливих шляхів розвитку продуктивної освіти є  введення її прийомів та практик як доповнення до звичайного навчання у загальноосвітній старшій школі без скасування класно-урочної системи.  Такий підхід пропонує наш співвітчизник Іван Підласий.

            Для ефективної інтеграції ідеї продуктивного навчаня в існуючу систему середньої освіти виникає необхідність розробити продуктивну педагогічну технологію, яка б дозволила досягти високоякісний результат при розумному сполученні індивідуального навчання з груповим  та одержати продукт максимальної кількості і якості за мінімальний час.

   Сьогодні продуктивне навчання – це спроба вийти на новий рівень творчо організованої освіти, заснованої на інтересах підлітка, який навчається самостійно та взаємодіє з педагогами та психологами лише для консультації. Таким чином учень стає суб’єктом, конструктором і продуктом своєї власної освіти. Він – організатор своїх знань, проектувальник етапів саморозвитку. Головна  ж особливість даного підходу до навчання – створення учасниками особистісної освітньої продукції: інтелектуальних відкриттів, винаходів та конструкцій, віршів, задач, гіпотез, правил, досліджень, творів, програм навчання, проектів тощо.