Акмеологічною основою моделюючих технологій є забезпечення переходу від пізнавальних ситуацій до потреби в знаннях та їх практичного застосування.
Важливою особливістю їх застосування можна вважати їхню універсальність, тобто придатність до використання при викладанні будь-якого предмета.
Ще однією особливістю є розвивальний характер моделюючих технологій, який проявляється у специфічних способах навчання, що сприяють включенню внутрішнього механізму особистісного розвитку учнів, їхніх інтелектуальних здібностей і вольових рис.
Одним з ключових моментів моделюючих технологій можна вважати гру. Саме у грі формуються такі особистісні характеристики та здібності, які мають бути притаманні успішній людині:
· уміння брати на себе відповідальність за учасників та результати діяльності;
· здатність досягати поставленої мети за умови швидких змін обставин і ситуацій;
· уміння розв’язувати певні проблеми, які виникають у процесі спілкування;
· здатність переносити набуті в результаті знання та уміння в реальні життєві ситуації.
Гра – це “дитина праці”. Дитина, спостерігаючи за діяльністю дорослих, переносить її в гру. Граючи, дитина приймає на себе соціальну функцію дорослого та відтворює її у власних діях. Гра є найстарішою і, можливо, найуніверсальнішою формою навчання всіх.
Дидактична гра має на меті досягнення визначених учителем педагогічних цілей, характеризується активністю, динамічністю, емоційністю, колективністю, проблемністю, самостійністю, змагальністю пізнавальної діяльності учнів. Особливо слід відзначити таку рису дидактичної гри, як емоційність, адже саме включення емоцій веде до максимальної активізації пізнавальної діяльності.
Дуже важливою характеристикою гри є активізація мотивації учнів до навчання, яка дає можливість у легкій ігровій формі вивчати основні положення дисциплін, що досить важко сприймаються при вивченні традиційними методами.
Безумовним позитивним моментом використання моделюючих технологій є можливість впливати на емоційну сферу особистості учнів. Таких можливостей немає в жодному іншому підході до навчання.
Продуктивне навчання (Productive Learning) як цілісна концепція виникла порівняно нещодавно. Першим освітнім проектом, який пов’язують з продуктивним навчанням, була програма нью-йоркської школи „City-as-School” («Місто-як-школа», або «Школа без стін»), що виникла на початку 70-х років. Основна мета полягала у створенні освітньої системи, яка б забезпечила одержання загальної професійної освіти та адаптацію особистості до нових соціально-економічних умов.
Сьогодні послідовне утвердження нових принципів навчання активно здійснюється Міжнародною асоціацією продуктивних шкіл (International Network of Productive Learning Projects – INEPS), яка об’єднує понад 60 колективних проектів та індивідуальних членів у 20-ти країнах, що в свою чергу є національними мережами продуктивних шкіл. Проекти адресовані 15-17-літнім учням, які не приймають традиційну школу. Головною відмінністю навчання у таких школах від масових є інтеграція самостійної освітньої діяльності учня та діяльності на різноманітних реальних робочих місцях, якій віддається більше половини загального часу навчання. Отже, продуктивне навчання – це освітній процес, що призводить до розвитку ролі особистості в соціумі одночасно із змінами в самому соціумі. Цей процес реалізується у вигляді маршруту, орієнтованого на одержання продукту в ситуаціях реального життя за допомогою групового освітнього досвіду, набуття та осмислення якого полегшується участю педагогів.
Кількість шкіл продуктивного навчання як альтернативних в різних країнах дедалі збільшується, але оскільки на сьогоднішній момент до проекту долучаються і загальноосвітні школи, одним з можливих шляхів розвитку продуктивної освіти є введення її прийомів та практик як доповнення до звичайного навчання у загальноосвітній старшій школі без скасування класно-урочної системи. Такий підхід пропонує наш співвітчизник Іван Підласий.
Для ефективної інтеграції ідеї продуктивного навчаня в існуючу систему середньої освіти виникає необхідність розробити продуктивну педагогічну технологію, яка б дозволила досягти високоякісний результат при розумному сполученні індивідуального навчання з груповим та одержати продукт максимальної кількості і якості за мінімальний час.
Сьогодні продуктивне навчання – це спроба вийти на новий рівень творчо організованої освіти, заснованої на інтересах підлітка, який навчається самостійно та взаємодіє з педагогами та психологами лише для консультації. Таким чином учень стає суб’єктом, конструктором і продуктом своєї власної освіти. Він – організатор своїх знань, проектувальник етапів саморозвитку. Головна ж особливість даного підходу до навчання – створення учасниками особистісної освітньої продукції: інтелектуальних відкриттів, винаходів та конструкцій, віршів, задач, гіпотез, правил, досліджень, творів, програм навчання, проектів тощо.
