Проблемно-пошукова технологія

Проблемно-орієнтоване навчанняце навчально-пізнавальна діяльність учнів в умовах проблемної ситуації, самостійного аналізу проблемних ситуацій, формулювання проблем і розв’язання шляхом висування пропозицій, гіпотез, їх обгрунтування і доведення, а також шляхом перевірки правильності розв’язання.

Проблемна ситуаціяце інтелектуальні „труднощі” людини, коли вона не знає, як пояснити явище, факт, процес, дійсність, що змушує її шукати новий спосіб, пояснення або спосіб дії. Проблемна ситуація є закономірністю продуктивної, творчої пізнавальної діяльності:

Етапи:        

Проблемна ситуація  →   проблема   →   пошук шляхів розв’язання →

розв’язання проблеми

Типи проблемних ситуацій

І – виникає за умови, коли учні не знають способів розв’язання поставленого завдання, не можуть дати пояснення новому факту, життєвій ситуації тощо;

ІІ – виникає за умови необхідності застосування раніше засвоєних знань в нових практичних умовах;

ІІІ – коли виникає протиріччя між теоретично можливим шляхом розв’язання і практичною нездійсненністю даного способу;

ІV – коли виникає протиріччя між практично досягнутим результатом і відсутністю знань учнів для теоретичного обґрунтування.

Теоретичні основи проблемного навчання

Перший спосібспонукання учнів до теоретичного пояснення явищ, фактів, невідповідності між ними. Це вимагає пошукової діяльності учнів і активного засвоєння нових знань.

Другий спосібвикористання навчальних і життєвих ситуацій, що виникають при виконанні навчальних завдань, спостережень за природою тощо.

Третій спосібпостановка навчальних завдань на пояснення явищ або пошук шляхів практичного розв’язання.

Четвертий спосібспонукання учнів до налізу фактів і явищ дійсності на основі протиріч між життєвими вміннями і науковими знаннями про ці факти.

П’ятий спосібвисування гіпотез (пропозицій), їх дослідницька перевірка та формулювання висновків.

 Поняття Я. Талант.

1.     Інтерактивне навчання ( 60-ті роки ХХ ст. поділ методів на активні і пасивні).

2.      Піраміда „учіння”.

3.     Темп мовлення. Темп мовлення вчителя – 100-200 слів/хв., а учні можуть сприйняти  50-100 слів/хв.

4.     Концентрація уваги – перші 10 хвилин сприймання до 50% інформації, останні 10 хвилин – до 10% інформації.

5.              Наочність:

  •  під час лекції збільшує запам’ятовування матеріалу від 14 до 38%;
  •  економить до 40% часу;
  •  утричі ефективніша за одні лише слова.

Понад 2400 років тому Конфуцій наголошував:

  • Те, що я чую, я забуваю.
  • Те, що я бачу, я пам’ятаю.
  • Те, що роблю, я розумію.

Шостий спосібспонукання учнів до порівняння, співставлення фактів, явищ, правил, в результаті яких виникає проблемна ситуація.

Сьомий спосібспонукання учнів до попереднього узагальнення нових фактів, порівняння їх з відомими та провести самостійне узагальнення їх.

Восьмий спосібознайомлення учнів з фактами, що ніби не мають пояснення з історії науки (як постановка наукової проблеми).

Дев’ятий спосіборганізація міжпредметних зв’язків (коли для розв’язання проблеми використовуються дані інших наук, предметів).

Десятий спосіб переформулювання питання, варіювання завдань.