Проектна технологія

Зростання популярності досвіду впровадження “методу проектів” у США та провідних країнах Європи протягом останнього часу веде до збільшення кількості різних підходів до трактування його суті. Тому, крім загального визначення суті проектної технології, ми пропонуємо ряд обов’язкових критеріальних вимог до її сучасного тлумачення:

  наявність освітньої проблеми, складність та актуальність котрої відповідає навчальним запитам та життєвим потребам учнів;

  дослідницький характер пошуку шляхів розв’язання проблеми;

  структурування діяльності відповідно до класичних стадій проектування;

  моделювання умов для виявлення учнями навчальної проблеми:
– її постановка;
– дослідження;
– пошук шляхів розв’язання;
– експертиза та апробація версій;
– конструювання підсумкового проекту (чи його варіантів);
– його захист;
– корекція та впровадження;

  самодіяльний характер творчої активності учнів;

  практичне чи теоретичне (але в будь-якому випадку прикладне) значення результату діяльності (проекту) та готовність до застосування (впровадження);

  педагогічна цінність діяльності (учні здобувають знання, розвивають особистісні якості, оволодівають необхідними способами мислення та дії).

Враховуючи різні підходи до класифікації проектів у педагогічній літературі, пропонуємо розрізняти їх за цілим рядом параметрів:

  складом учасників проективної діяльності:
– індивідуальні;
– колективні (парні, групові);

  характером партнерських взаємодій між учасниками проективної діяльності:
– кооперативні;
– змагальні;
– конкурсні;

  мірою реалізації міжпредметних зв’язків:
– монопредметні;
– міжпредметні;
– позапредметні (надпредметні);

  характером координації проекту:
– безпосередній (жорсткий чи гнучкий);
– прихований;
– тривалістю;
– короткі;
– тривалі;
– довготривалі;

  метою та характером проективної діяльності:
– інформаційні;
– ознайомлювальні;
– пригодницькі;
– мистецькі;
– науково-пошукові;
– конструкційні тощо.

Формування особливого суб’єктно-розвивального середовища, що передбачає:

  переконливу мотивацію навчальної, громадської та мистецької активності ліцеїстів;

  проблемно-креативну спрямованість, емоційну насиченість та інтерактивну організацію освітньої діяльності;

  набуття попередніх знань, умінь та навичок як самостійного, так і колективного пошуку, постійну актуалізацію їх застосування, формування нового досвіду та розвитку необхідних психологічних якостей;

  орієнтацію на особистий і колективний успіх.

Принципи побудови моделі та методологічної (психолого-педагогічної) основи організації процесу навчання, а саме:

  демократизація та систематизація освітньої системи;

  природовідповідності і природодоцільності (в старшому шкільному віці);

  адекватності інформаційно-змістової моделі навчання предметно-профільній і професійній спрямованості;

  багатомірності моделі спілкування (педагогіка співпартнерства);

  цілісності загальноосвітньої предметно-профільної, професійної (довузівської) підготовки ліцеїстів, загальнокультурного розвитку учнів;

  стимулювання розвитку інтелектуального та творчого потенціалу старшокласників.

Раціональне використання проективної технології обумовлює потребу в системному підході до формування протягом навчальних занять умінь і навичок, необхідних для проективної діяльності, та гнучкій координації послідовного залучення різних форм навчальних проектів (колективних та індивідуальних, монопредметних, поліпредметних, простих і складних тощо) відповідно до логіки безболісної та гармонійної соціалізації особистості протягом шкільних років.

В умовах ліцею широко практикуються розробка та захист учнями монопредметних проектів у межах 1-2 уроків у вигляді рольових предметних презентацій (Г.Сазоненко – хімія; Г.Карпюк – географія; Л.Доненко – українська література), моделювання графічних опорних конспектів (А.Осмоловський – всесвітня історія; Я.Гольденберг – історія України; Л.Дерев’янко – українська мова) та ін.

Іншими словами, проективна діяльність у ліцеї є:

  засобом підвищення продуктивності навчальної праці та її актуалізації;

  творчим звітом про рівень академічної майстерності;

  розвивальним середовищем, що формує соціальні вміння, навички та сприяє набуттю навчального й життєвого досвіду;

  перевіркою відповідності особистого досвіду потребам власної активної трансформаційної ролі в суспільстві;

  розвитку творчих обдарувань особистості та її самореалізації.

В умовах ліцею винятково важливого значення набуває колективна освітньо-проективна діяльність, зокрема розробка та захист фахових проектів випускними групами відповідно до освітньої довузівської спеціалізації (історико-філософської, філологічної, юридичної чи економічної) протягом першого семестру підсумкового року навчання.

 Технологічна структура розв’язання проблеми:

1. Дослідження різних аспектів розв’язання проблеми невеликими групами за інтересами.

2. Визначення спільних підходів до розв’язання проблеми та новий поділ на групи однодумців.
3. Розробка альтернативних проектів організаційних та ідеологічних засад Всеукраїнської молодіжної організації силами новоутворених груп.
4. Підготовка до захисту обох проектів відповідно до попередньо обумовленого плану.
5. План захисту альтернативних проектів.
6. Підведення підсумків та визначення проекту, що стане основою для врахування доповнень, вимог і пропозицій щодо його вдосконалення.