Дисграфія

Дисграфія

Як учитель може допомогти учню бути успішним

Дисгра́фія – нездатність оволодіти письмом та навчитись читати за нормального розвитку інтелекту.

 Основою дисграфії звичайно виступає неповноцінність фонематичного слуху й утруднення у вимові, які перешкоджають оволодінню фонематичним складом слова.

Дисграфіки – це не те, що не ледарі. Це орачі. Тому що нам, щоб зрозуміти текст, достатньо прочитати один раз, дисграфіку – 10 разів.

Синдром дефіциту уваги – один з проявів дисграфіків. Проте дисграфія йде поруч з ще трьома компонентами: дислексія, дискалькулія, диспраксія.

Дислексія – це коли є проблеми з розумінням мови.

Дискалькулія – ​​коли є чітко виражена проблема з цифрами: з запам’ятовуванням, написанням і обчислювальними діями.

Диспраксія – порушення орієнтації в просторі або координації рухів.

                                               Як визначити ознаки дисграфії

Перше. Дитина починає рядок у будь-якому місці, де їй заманеться. Також може почати рядок внизу – і повести вгору, або вгорі – і повести вниз.

Друге. Букви різного розміру. Великі, маленькі, круглі, квадратнітрикутні, треугольненькіе, гострі – це все в одному тексті.

Третє. Відсутність пробілів між словами або, навпаки, пробіли між складами. Така дитина не розуміє, де починається і закінчується слово. Знову-таки – так мозок проектує диспраксію.

Четверте. Розділові знаки – або їх відсутність, або після кожного слова. Не розуміє де ставити, тому ставить деінде.

П’яте. Іноді бувають дзеркальні відображення букв. До 6 років – це нормально. Але дитина після 6-ти повинна запам’ятати.

Шосте. Нелогічні помилки. Наприклад, людина хоче написати “жаба”, а пише “бажа”. Або замість “домашня робота” пише “шадомня робота”.

Як полегшити навчання для дисграфіків

Є прості рекомендації західних фахівців, як вчити дисграфіків у звичайній школі.

Перше. Розділяйте одне велике завдання на кілька маленьких. Наприклад, “Пункт 1. Прочитайте текст” – і більше нічого. Дитина прочитала текст. Далі – “Пункт 2. Вставте пропущені літери” – вона вставила. І третє завдання – “Підкресліть іменники”. Тоді їй буде легше впоратися з вправою.

ДругеБажано супроводжувати завдання візуалізацією – тобто образами. Щоб допомогти мозку дитину зрозуміти, про що це взагалі.

Третє. Завдання, в яких потрібно вибрати один варіант з п’яти, – протипоказані. Для дисграфіків – максимум три варіанти (і то, це складно). Краще два. З двох варіантів дитина може вибрати, з п’яти – ні.

Четверте. Важливо виділяти іншим шрифтом щось важливе (тобто давати інший образ). Наприклад, у завданні важливо вивчити якесь слово. Цю фразу потрібно виділити іншим шрифтом: “Прочитайте текст і запам’ятайте це слово. Цей виділений образ буде для дитини маркером, який полегшить сприйняття.

Вчені підрахували, що в кожній мові є приблизно 200 слів без образу (прийменники). Працюючи з дисграфіками, корекційні психологи насамперед мають на меті дати цим дітям образи на ці слова. Ця робота займає 5 днів по 6 годин. Психологи в Ізраїлі розповідали мені, що дитині легше вивчити вірш, якщо вона його виліпить з пластеліну, ніж читатиме з книжки. І вони так само виліплюють образи. Наприклад, “поїзд проїхав під мостом”. Для розуміння дитина ліпить з пластеліну міст, поїзд і їздить під мостом. Тобто грається.

Таким чином у неї формується образ, як це – “під”. І коли у тексті наткнеться на слово “під”, то відразу витягне цей образ. То було під мостом, а це – під столом. І так з усім іншим прийменниками.

Якщо дитина пише в початковій школі, як “курка лапою”, то скоріше за все їй не вистачає рухів. Я перевірила це на практиці. Як тільки до мене приходять з підозрою, що з дитиною щось не так (некрасиво пише), то, як правило, це означає, що вона мало бігає, грає в м’яч (мається на увазі звичайна дитяча активність, а не специфічна). Тому якщо ви бачите таку проблему в дитини, порекомендуйте батькам, щоб вона більше бігала.