Обійми та сльози прощання
Дуже жаль, що все хороше швидко закінчується. Непомітно промайнув тиждень цікавого та надзвичайно плідного спілкування дітей ліцею в мовному таборі з пані Сідоні, волонтеркою по програмі Go Camp з Камеруну. Час прощання невпинно наближався й кожен з сумом в очах поспішав на останню зустріч, приготувавши свій, особистий, з любов’ю підібраний подарунок, тепер уже такій близькій людині.
На лінійку вишикувався весь мовний табір, вигукуючи слова вітання, побажання пані Сідоні, яка, радісно посміхаючись, зайшла в хол ліцею. Щирі виступи, фото на згадку, селфі з усіма бажаючими дітьми та вчителями, обійми та сльози. Все це сумбурно перейшло в невимушену розмову на подвірї закладу, де продовжилось спілкування під голубим українським небом, осяяним яскравим літнім сонцем. Підбігла Дячук Олександра з блакитно-жовтими кульками та сувеніром і в очах нашої гості заблищали сльози, які вона хотіла приховати в обіймах української дівчинки та не змогла.
А коли директор Володимир Кушнір у спортивній блакитній формі говорив напутні слова, то всі присутні не могли стримати емоцій та бурхливих оплесків.
Ми всі віримо, що Україна від нині устами пані Сідоні буде згадуватись як прекрасна, дружелюбна країна , багата на хороших, щирих, працьовитих людей, талановитих та відкритих до спілкування дітей , люблячих свою справу педагогів. Камерун став набагато ближчим всім нам. Адже ми, європейці, вивчаємо англійську мову та прагнемо, щоб всі наші діти мали щасливе повноцінно-заповнене та мирне майбутнє. І в цьому ми всі єдині. Адже скільки мов ти знаєш – стільки разів ти Людина.
Хрипта Алевтина Михайлівна, вчитель англійської мови
