Вони тримають небо на плечах
Там, де є талант, справді немає старості. Талант і покликання завжди виявляють своє багатство, свою силу, свою розкіш, для них немає втоми.
Вчитель, як той міфічний Антей, володіє незмірними силами великої душі. А замість матері-землі, що наділяла героя міфічних часів своїми буйними силами-чарами, вчитель звертається до дитячих сердець. Вчитель живе вічно у своїх учнях.
У кожного з нас на денці душі лежить, як найкоштовніший скарб, спогад про велич учителя. Змінюються часи, сягає фантастичних вершин наука, але неминущою цінністю, незмінною духовною величиною в людському суспільстві залишається вчитель. Милозвучне у своїй величі й простоті слово вчитель. Скільки воно таїть у собі незабутніх спогадів. Скільки пов’язано з ним перемог і звершень у людини.
Як добре, що люди придумали свято. Хто-хто, а саме український народ вміє щиро, по-доброму веселитися, іноді забуваючи, хто є іменинником цього дійства. Щороку осінь багата на свята: церковні, загальнонародні державні. Але є категорія людей, мабуть, найнезахищеніших, чию професію ми прославляємо найбільше.
«Роки людині до лиця»- під такою назвою у неділю, 29 вересня, в актовій залі Дубровицького НВК пройшла зустріч педагогів різних поколінь і тих, хто вперше ступив на вчительську стежину. З усього району з’їхалися-зійшлися почесні ветерани учительства, щоб зустрітися, поспілкуватися, поділитися мудрими порадами. Хтось одягнув найкраще плаття, зробив гарну зачіску, комусь до вподоби українська вишиванка, а хтось витягнув із шафи костюм (куплений ще при хорошій зарплаті у часи СРСР). Але всі ці люди – вчителі, з легкої руки яких є і лікарі, і підприємці, і депутати, і президенти.
Свято-спогад, свято-розмова, свято-порада… Організаторам вдалося створити затишок, любов, яскраво загорітися іскоркам в очах, зморених важкою, але щасливою і потрібною працею. Були щирі обійми, сльози радості й смутку і квіти (на жаль, чомусь не для всіх ветеранів освіти), і пісні.
З вітальним словом до присутніх звернулася Стасюк Н.І. – начальник управління освіти, молоді та спорту райдержадміністрації та голова районної ради профспілки працівників освіти В.М.Твердюк, які розповіли про здобутки на освітянській ниві сьогодення та поділилися планами на майбутнє. Побажали ветеранам міцного здоров’я, творчого довголіття, шани та поваги. Молодому поколінню – пройти достойно період становлення та подальшої творчої натхненої праці.
Життєвий шлях кожного ветерана педагогічної праці – це частина історії освіти в нашому районі у непростих умовах у тяжкий післявоєнний період. У цей час розпочали свою трудову діяльність молоді, енергійні, завзяті оптимісти, які вірили у власні сили та світле майбутнє. Нелегка учительська праця, жахлива, виснажлива, але щаслива, бо з рук учителя в світ іде людина. Своїми спогадами поділилися С.Л.Максименко, П.П. Кузін, Ю.С. Козярчук, Л. М. Чирук, В.М.Мартинчик, В. Д. Деревенко. А в подарунок сивочолим ветеранам від талановитої молоді звучали мелодійні, задушевні пісні.
Учитель не робить кар’єри . Він приходить у школу вчителем і йде у тому ж званні. Він – артист, але його глядачі не аплодують йому. Де ж йому взяти сили для щоденного натхнення? Тільки в усвідомленні величі своєї справи. Дитина і поруч дорослий – це основа необхідного в освіті. Таким помічником дитині стануть молоді випускники навчальних закладів 2013 року. Завідуюча райметодкабінетом Т.Ф. Таборовець запалила свічку, як символ життя, пізнання, тепла і доброти. А старші колеги-методисти вручили пам’ятні листівки з побажаннями сіяти добре, розумне і вічне. Завершилося святкове дійство спільним виконанням пісні «Вчителько моя» і фото на згадку.
Після таких зустрічей розумієш: коли такі вчителі є, час собі спокійно прямує далі. А ти знаєш, що нічого з тим часом не станеться. Ці люди мають дивовижну здатність тримати небо на плечах.
Гурток юних журналістів «Есей»